Роз’яснення прийнятого Закону України "Про засади та запобігання протидії корупції"

11 червня 2009 року Верховною Радою України був прийнятий пакет антикорупційних законів. Цей пакет складався з трьох законів: "Про засади запобігання та протидії корупції", "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення".

Зазначені законодавчі акти були визнані такими, що навряд чи спроможні подолати корупцію, та з 5 січня 2011 р. скасовані Законом N 2808-VI від 21.12.2010 р.

Півроку зазначене питання залишалося неврегульованим, та з 1 липня цього року був затверджений новий Закон, направлений на боротьбу корупцією.

У Законі чітко окреслено коло суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення, починаючи, як і раніше, з Глави держави, і закінчуючи особами, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків у юридичних особах приватного права.

Водночас, на відміну від свого попередника (Закону N 1506), новий Закон не визначає суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення фізичних осіб – підприємців та юридичних осіб.

Серед заходів, спрямованих на запобігання і протидію корупції, хотілося б відмітити наступні:

1) суміщення та сумісництво (новий Закон вже не містить обмеження щодо суміщення особами, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, а також фізичними особами – підприємцями, своєї роботи з іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю);

2) дозволяється отримання дарунка, вартість якого не перевищує 50% мінімальної зарплати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, - однієї МЗП, встановленої на 1 січня поточного року;

3) обмеження щодо безпосереднього підпорядкування у зв'язку з виконанням повноважень близьким особам;

4) фінансовий контроль за доходами та витратами посадовців, що реалізовуватиметься шляхом обов’язкового щорічного подання до 1 квітня особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не тільки відомостей про майно, доходи, зобов'язання фінансового характеру, а й про проведені витрати (це положення набере чинності лише з 1 січня 2012 року, форму відповідної Декларації також затверджено зазначеним Законом).

Крім того, Закон акцентує увагу на низці інших заходів, спрямованих на запобігання і протидію корупції, зокрема:

- обмеженнях щодо використання службового становища;

- обмеженнях щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування;

- проведенні спеціальних перевірок щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

- кодексах поведінки посадовців;

- антикорупційній експертизі проектів нормативно-правових актів;

- вимогах щодо прозорості інформації;

- забороні на одержання послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Закон закріплює можливість притягнення посадовців за вчинення корупційних правопорушень до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності залежно від змісту правопорушення.